21 травня-День пам'яті жертв політичних репресій

Сумна статистика свідчить, що до середини листопада 1938 року без суду та слідства винесено 681 тисяча 692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Окрім того, більше 1,7 млн людей було відправлено в табори.

Політичний терор, що розпочали більшовики з моменту захоплення влади, мав на меті масове знищення людей за ознаками їх належності до владних структур поваленого державного устрою чи реакційних суспільних станів.

В Україні вістря репресій було спрямоване також проти національної інтелігенції, у якій керівники режиму вбачав головного носія найнепростимішого гріха – буржуазного націоналізму. Але згодом під жорна репресій потрапили представники органів влади, внутрішніх справ, радянської інтелігенції, військовослужбовці, керівники підприємств, установ та організацій, селяни різних прошарків – всі, у кому сталінський режим вбачав загрозу своєму існуванню.

Перша хвиля масових репресій проти інтелігенції в Україні пройшла в 1929-1930 рр. одночасно з початком примусової колективізації та розкуркулення.

Пік політичних репресій – так званий «великий терор» – припав на кінець 1930-х рр. Його відправною точкою став лютнево-березневий (1937р.) пленум ЦК ВКП (б) та виступ на ньому Йосипа Сталіна.

Зокрема, підготовка репресивних заходів почалася ще в 1936 р., а з жовтня 1936 до лютого 1937 року була проведена перебудова каральних органів, установка на чистку партійної, військової, адміністративної еліти від потенційної опозиції. 9 березня 1936 р. була видана Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи, що унеможливлюють проникнення в СРСР шпигунських, терористичних, диверсійних елементів»,  28 квітня 1936 р. – Постанова РНК СРСР «Про виселення з УРСР і господарське облаштування в Карагандинській обл. Казахської АРСР 15000 польських і німецьких господарств» та ряд інших директив.

Другим етапом, березень-червень 1937 року, було декретування тотальної боротьби з «дворушниками», «агентами іноземних розвідок», планування і розробка масових операцій проти «соціальної бази» потенційних агресорів – куркулів, «колишніх» представників національних діаспор тощо. 17 березня 1937 р. оприлюднено Закон СРСР про заборону селянам залишати колгоспи без згоди адміністрації і підписаної трудової угоди з майбутнім роботодавцем, що стало законодавчим оформленням позбавлення селян права на свободу пересування.

Третій етап, що тривав із липня 1937 до жовтня 1938 рр., ознаменувався декретуванням і реалізацією масових репресивних операцій – куркульських, національних, проти членів сімей зрадників батьківщини, інтенсифікацією боротьби з «військово-фашистськими змовами» в РККА, із «шкідництвом» у сільському ті іншому господарстві.

Згідно із розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 роки жертвами даної політики стали понад 2 млн 800 тис. людей.

Сучасна українська держава засуджує будь-які прояви агресії у ХХІ столітті. Адже український народ ціною життя тисячів патріотів сьогодні відстоює шанс на своє мирне майбутнє і майбутнє Європи, і тому солідарний  з усіма народами, які постраждали і продовжують зазнавати страждань від тоталітарних режимів,  зокрема кремлівського.

Всі новини

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація