Успенській церкві (с.Марківка) - 250 років

Нещодавно світова спільнота відзначала Міжнародний День пам'ятників та історичних місць. Девізом 2017 року став заклик "Збережемо нашу історичну батьківщину".  Свято відзначається у світі з 18 квітня 1984 року щорічно. В Україні цей день називається "День пам'яток історії та культури" і встановлений відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 № 1062/99, його також відзначають щорічно 18 квітня. У 2000 р. було підписано Закон України "Про охорону культурної спадщини", котрий регулює правові, організаційні, соціальні та економічні стосунки у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в громадському житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно із Законом, об'єкти культурної спадщини, що перебувають на території України, охороняються державою. До таких об’єктів відносяться і дерев'яні храми України — пам'ятки дерев'яної сакральної архітектури в Україні. В Україні та на її етнічних землях розташовано близько 3000 дерев'яних культових споруд. Унікальність українських дерев'яних тридільних за будовою храмів XV–XVIII століть полягає в тому, що вони візуально схожі на державний герб України, один з найдавніших знаків людства — тризуб та український традиційний ритуальний свічник-трійцю. Церкви такої тризубоподібної форми поширені майже на всій території України  Історія дерев'яних церков мало досліджена, нею цікавляться здебільшого архітектори, а не історики. Точний період виникнення дерев'яних храмів на території України не відомий. Найімовірніше, що дерев'яні храми існували ще до Християнства на території України як язичницькі святилища. В епоху запровадження християнства дерев'яні храми споруджували переважно у лісистій та лісостеповій місцевості, де було багато деревини. Для Поділля типовою є трьохверха церква з високими основними зрубами та восьмикутниками на них. Характерною рисою подільських церков є вертикальна обшивка дошками, ґонтовий верх, «опасання» та ґаночок при вході. Подільська церква стояла на просторому місці, посередині села. Церкви всі будували за однаковим планом: у вигляді повздовжнього хреста, з урізаними бічними сторонами. Верх церкви складали три бані, з яких середня була вища. Від бань вниз до половини стін церкви йшов стрімкий ґонтовий дах. В давні часи біля церков були цвинтарі.
На території нашого району також є дерев’яна церква (пам’ятка архітектури  національного значення) - Успенська церква в с.Марківка, якій у цьому році виповнюється 250 років. Перша згадка про село Марківка датується ХVІ століттям. Однак, протягом XVI—XVII століть згадок про цей населений пункт занадто мало. Жителі Марківки брали участь у Національно-визвольній війні українського народу у період 1648—1654 років під проводом Богдана Хмельницького. Першими відомими власниками села був польський шляхетний рід Четвертинських, який панував на цих землях аж до 1853 року. Століттями магнати керували селом, а у 1767 році, за Януша Четвертинського, на його прохання польський король Август III Фрідріх надав поселенню магдебурзьке право та змінив назву на «Янушград» на честь магната. Того ж 1767 року у Марківці було збудовано дерев'яний православний храм — Свято-Успенську церкву. Триповерхову споруду було збудовано без жодного цвяха. 1848 року храм довелося рятувати від падіння, піднявши на кам'яні підмурки. Ось як подається опис Марківської церкви в довіднику «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» 1985 року: «В 1848 г. церковь была поднята на каменный фундамент, и к ней пристроены два объема. В 1879 г. гонтовое покрытие было заменено железным, устроено опасание на тонких колонках. Деревянная, трехсрубная, трехверхая, с севера и востока окружена спасанием, с притворами с запада и юга с пристройкой к восточной части с севера. Западный притвор акцентирован ампирным четырехколонным портиком, завершенным треугольным фронтоном. Восьмигранные в плане срубы перекрыты вытянутыми барочными верхами с перехватами на высоких световых восьмериках с одним заломом, увенчаны высокими главками. В интерьере господствует высотно раскрытое центральное пространство (боковые главы позже зашиты плоским потолком). На уровне заломов устроены скобы-затяжки, покрытые резьбой. Бабинец у восточной стены соединен с центральным срубом высоким двухъярусным прямоугольным вырезом. К западу от церкви находится трехъярусная колокольня, увенчанная барочной главой. Первый рубленый ярус окружен поддашием, верхние (восьмерик на четверике) - каркасные. Памятник является гармоничным ансамблем подольской школы народной деревянной архитектуры.». Зараз Свято-Успенська церква в с. Марківці це діючий храм Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви, який зберігає свою давню історію.
 
 
 
 
Все новости