Історія і культура

Назва

Назва "Томашпіль" походіть від імені Томас (пол. Tomasz — Томаш). Закінчення «піль» (поль) від грецького поліс (місто), або слов'янського полюс (поле). Місто засноване сином вел. гетьмана кор., подільським воєводою — Томасом Замойським і назване в його честь Томасполь.Його син — київський воєвода Ян, був одружений з Марією, яка пізніше була королевою Польщі.

Історія

До 1569 року Томашпіль належав до Великого князівства Литовського. В 1569 році (за Люблінською унією) був переданий Польщі. Перша згадка про Томашпіль в історичних документах з 1616 року, коли Томашпіль як і все Поділля належить до Польщі. Деякі жителі Томашполя брали участь, а деякі постраждали від повстання 1648—1657 років під проводом Богдана Хмельницького. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Томашпіль залишався під владою Польщі, а в 1672 році був захоплений турками Османської імперії, зруйнований, більшість його жителів забрали в неволю.

У 1793 році, під час другого поділу Польщі, Томашпіль як і все східне Поділля перейшов до Російської імперії. В 1873 році в Томашполі збудували цукровий завод, яким було започатковано промисловість краю. У Першу світову війну Томашпіль окупували австро-німецькі війська, яким чинив опір партизанський загін Ф. Ю. Криворучка. В 1917—1919 роках місто в Українській Народній Республіці.

З 1922 до 1991 року Томашпіль в СРСР. В 1923 році Томашпіль стає районним центром новоствореного однойменного району. В період Другої світової війни район був захоплений німецько-фашистськими військами. У східній частині міста фашисти влаштували єврейське гетто, розстріляли багато мирних жителів. Окупанти зруйнували цукровий завод, усі школи, не працював жоден медичний заклад. 16 березня 1944 року Томашпіль був звільнений. Після кількох адміністративно-територіальних змін в 1966 році Томашпіль знову стає районним центром. З 1991 року в незалежній Україні.

__________________________________________________________

 

Багата і розмаїта природа Томашпільського краю. Надзвичайно різноманітний її рослинний і тваринний світ. Чи не найбільшу цінність мають старовинні парки.  Всього на Томашпільщині є три парки - пам’ятки садово – паркового мистецтва, створені в ландшафтному стилі: Антопільський, Комаргородський та Олександрівський. Виникли вони в маєтках багатих землевласників.

 Старовинні дендропарки приваблюють своєю багатою і різноманітною рослинністю, архітектурними спорудами розкішних палаців, арок, гротів, численних ставків. Створені садівниками – іноземцями та місцевими селянами – умільцями, імена яких нам невідомі, дендропарки нашого краю мають природно – історичне, науково – пізнавальне та естетичне значення і є складовою частиною культурних надбань українського народу.

АНТОПІЛЬСЬКИЙ ПАРК

Найстарішою пам’яткою архітектури  в Томашпільському  районі є Антопільський парк. Цей парк було засновано  в кінці ХVIIIстоліття в маєтку князя Антоні Яна Непомуцена Святополка-Четвертинського — кастеляна брацлавського. В другій половині ХІХ століття маєток разом з парком перейшов  у володіння панів Ярошинських. Останній власник парку Кароль Ярошинський (1878 - 1929) - відомий фінансист, громадський діяч та філантроп.

Антопільський парк – пам’ятка садово – паркового мистецтва, яка входить до складу комплексу Садиба ХVIIIстоліття с. Антополя.

Парк закладено в ландшафтному стилі, теперішня площа його становить 27 гектарів. Він розташований  на межі двох природних зон - степу і лісостепу (на відстані 8-ми  кілометрів від залізничної станції Вапнярка). Основою парку став природний дубово-ясеневий масив. 

Частина  парку розташована на рівнині, але головна ділянка розкинулась на підвищенні, що  особливо підкреслює мальовничість та красу пам’ятки. На цьому підвищенні, посеред великої поляни, знаходиться палац, центральний вхід до якого оформлений високим, ганком з чотирма колонами. Звідси відкривається широка панорама на рівнину, її неповторної краси насадженнями та каскадами ставків, утворених системою гребель з поступовими перепадами рівня до найнижчого місця - кількох галявин з могутніми ясенами. Вся територія парку  обнесена кам’яним муром.

Дендрологічні багатства парку досить значні. Тут зростають віковічні дуби та 400 - річні ясени - одні з найвищих в Україні. Всього нараховується  понад 40 видів і форм деревних рослин, серед яких  липи, ясени, каштани і клени, що були посаджені близько 250-ти  років тому. Ростуть і такі цінні декоративні породи, як ясен плакучий, сосна чорна, горіх чорний і грецький, ялина звичайна, сосна звичайна, клен-явір, горобина, береза та інші.    Приваблюють   мальовничі куточки, утворені галявинами з групами окремих дерев або суцільними масивами дубового, ясенового і соснового гаїв.

Розповідь про парк була б неповною без згадки про перебування в Антополі відомого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна.  Переказ  про перебування цієї видатної постаті передавався з діда-прадіда в жителів  села  :  «Одного погожого ранку 1821 року жителі села Антополя проснулися від звуків мисливського рогу. Незабаром із великого парку князя Романа Четвертинського виїхала кавалькада мисливців  і направилась до лісового урочища. Серед вершників можна було впізнати і О.С.Пушкіна, який   перебував на той час у своїх тульчинських друзів-декабристів, і був запрошений  до Антополя на полювання.   Захопившись полюванням, поет непомітно відстав від групи мисливців і заблукав. Йдучи в одному напрямку, він вийшов на лісовий кордон віддаленої дачі «Дубина Перловських». Лісник спочатку прийняв Пушкіна за переодягненого цигана, однак, почувши веселу розповідь поета про свою пригоду, запросив гостя до себе, а на другий день відвіз його до  Антополя в маєток Четвертинських».

В парку зберігся величезний  могутній дуб  і донині  його називають «дубом  Пушкіна» - місце,  де відпочивав великий  поет.

У 2009 році у дуб влучила блискавка і прошила його кору від верхівки  до землі. Але дуб вистояв, про трагедію нагадує лише глибока рана в корі, яка потроху затягується. 

 

 

КОМАРГОРОДСЬКИЙ ПАРК

 

Комаргородський парк, як і Антопільський,  в минулому належав князям Четвертинським.  Парк  закладений з перевагою шпилькових порід, його площа  2,5 га.    Насадження датуються  кінцем XIXстоліття. Тоді ж на території парку було споруджено палац. Творці паркових композицій максимально використали природну красу місцевого ландшафту. Їй вони підпорядкували навіть архітектурні споруди, враховуючи національні традиції і особливості нашої природи.

Цінителям природи  вдалося зібрати і виплекати  багато цінних екзотів.Сьогодні тут нараховується більше 100 видів і форм деревно-чагарникових порід. Крім цінних шпилькових дерев, зростають горіхи чорні і волоські, бархат амурський та ряд місцевих порід. 

Широкий коридор алеї  парку закінчуєтеся там, де поміж крислатих ялинок здіймається шпилястий дах палацу.  З трьох сторін будівлю оточують привабливі поляни з численними квітниками та групами ялини  сріблястої, модрини європейської, ялини звичайної, сосни кримської та веймутової.

За палацом на підвищеному місці розкинувся сосновий бір,  один з найкрасивіших куточків визначної  пам’ятки  природи.  Звідси відкривається панорама на дубово-ясеневий масив і головну алею. Сосна була улюбленим деревом наступного власника маєтку графа Балашова, дипломата, члена Державної Думи. Він придбав маєток в кінці 19 століття. Саме сосною було висаджено в парку у вигляді букв прізвище нового хазяїна «Балашов». Його можна прочитати тільки, піднявшись на висоту пташиного польоту. 

Алеї  і  різнобарвні поляни, екзотичні дерева і пташиний щебет роблять надзвичайно привабливим цей куточок природи в різні пори року.

 

 

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ ПАРК

За 15 кілометрів від районного центру  Томашпіль (в напрямку          м.Вінниці) розташований Олександрівський парк – пам’ятка садово – паркового мистецтва місцевого значення, загальною площею 15 гектарів.

Олександрівський парк був заснований в кінці ХІХ століття, в маєтку паризької естетки -  графині Бенет. Старожили розповідають: якось до французької графині попросився на роботу мандрівник, який із захопленням розповідав, про свої мандри багатьма країнами і місцевостями.  Увагу слухачів привернула  розповідь подорожуючого про незвичайної краси місцевість, яку населяли чудові люди. Ця розповідь зацікавила і графиню-француженку. Вона швидко знайшла роботу мандрівникові – бути йому проводирем  експедиції  до того місця.

Переконавшись, що такий край дійсно існує, графиня Бенет вирішила закупити землі цього благодатного краю. Згодом на тому місці було побудовано надзвичайний кришталевий замок, посаджено чудовий парк та створено каскад ставків: перший – з дерев’яним дном, другий – з мармуровим, третій – зі скляним. В той же час було закладено і  фруктовий сад. Керував розбивкою парку садівник, спеціально «виписаний» графинею з Англії.

Щороку, в літній час, приїжджала французька графиня Бенет в цей благодатний куточок, який додавав їй   життєвої сили та наснаги. Мабуть, тому і прожила вона 103 роки.  

Нині цей парк перебуває в користуванні ДП «Томашпільський райагроліс».  До наших днів не збереглися його архітектурні споруди, однак він не втрачає своєї принадності і сьогодні завдяки великій колекції рідкісних порід, яких тут більше 80 видів і форм.

Парк відзначається майстерним добором дерево-чагарникових порід місцевих та екзотичних видів, вдалою розбивкою з урахуванням особливостей рельєфу та грунтово-кліматичних умов. Завдяки цьому температура в парку влітку нижча на 7-8 о С, взимку настільки ж вища.

З рідкісних порід тут росте каштан їстівний, що плодоносить у фруктовому саду. Виділяються також біла смерека, дуб пірамідальний, червоний і болотний, фундук канадський, горіх чорний, сосна австрійська, ясен плакучий. З чагарникових порід можна зустріти глід махровий та чотирикісточковий, калину, бульденеж, сніжну ягоду,  жасмин.

Нині - це куточок  з чудовою назвою «Благодатне». Стрімкі алеї, барвисті клумби, самшитові обрамлення доріжок, сучасна колиба вишуканої архітектури, альтанки, лави у затишному розсаднику,   розчищений кизиловий дендрарій, пасіка за мереженим білим парканом, розчищений ставок  - все облаштовано для спокою і відпочинку. Бажаючі можуть покуштувати меду з місцевої пасіки, придбати саджанці рідкісних рослин.  

За підсумками обласного конкурсу «Сім чудес Вінниччини»    Олександрівський парк  віднесено до номінації „Перлини Поділля”.






 

 

 

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація